Динамічні зміни у структурі землекористування в лісостеповій зоні України (1991–2018)

Роки виконання: 
2018 до 2019

За результатами геоінформаційного аналізу різночасових геоданих типів використання земель протягом 1992-2015 рр. встановлено загальні тренди та виявлено особливості змін у використанні земель лісостепу України. З метою уточнення даних про використання сучасних ландшафтів у межах лісостепової зони опрацьовано 4 ключові ділянки: «Вінниця», «Суми», «Біла Церква», «Лубни». У їх межах проведено детальне вивчення ландшафтів на основі методів геоінформаційного дешифрування космічних знімків Landsat на 2 часових зрізи — початок 1990-х та 2018 р. Розраховано та проаналізовано показники антропогенних змін ландшафтів на рівні окремих ключових ділянок та лісостепової зони у цілому. Геопросторові дані про структуру використання земель та антропогенні зміни ландшафтів, отримані у результаті виконання проекту, організовані у геоінформаційну систему. Для візуалізації розроблено та створено веб-додаток за допомогою ArcGIS Online.

Встановлено, що у межах лісостепу України протягом 1992-2015 років спостерігаються такі тенденції: зменшення частки сільськогосподарських угідь майже на 4%; зростання частки територій, вкритих лісовою рослинністю з 8,6% до 10%; зростання частки земель, які використовуються під забудову з 1,85% до 4,6%. Період істотних змін в частці ріллі припадає на десятиліття 1994 - 2004 рр. Зменшення орних площ практично припинилося з 2004 р., що, очевидно, пояснюється вичерпанням земель, не задіяних в активному сільськогосподарському виробництві. Занедбані землі, значною мірою, перейшли у категорію лісів. На 2015 р. більша частина – 61% - колишньої ріллі була забудована; ще 36% території, яка раніше розорювалась — заліснена, зовсім незначна частка була зайнята луговою рослинністю.

Часткове відновлення лісового покриву, зафіксоване на всій території лісостепу, є несуттєвим, має фрагментарний характер. Під лісами опинились території з непридатними землями – з бідними піщаними ґрунтами на терасах, з похилими і крутими схилами, а також ділянки серед існуючих лісів. 59% нових лісових насаджень зайняли ріллю, ще 39% - утворилися на місці територій, ідентифікованих як мозаїчні, тобто такі, які характеризувалися поєднанням ріллі з природною трав'яною, чагарниковою і / або деревною рослинністю. Зростання площ під лісами припинилося приблизно з 2004 р.

Стрімке зростання частки забудованих територій, починаючи з 2000 і до 2005 року, значною мірою обумовлене відновленням та початком зростання економіки України: в цей час почалося активне нове будівництво. Нова забудова концентрується переважно навколо великих міст (Київ, обласні центри, інші великі міста, наприклад, Біла Церква, Кременчук та інші), що підтверджують детальніші дослідження на ключових ділянках.

Таким чином, структура використання земель лісостепової зони залишається незбалансованою, із повсюдним і тотальним домінуванням орних земель, які є головним чинником антропогенної трансформації ландшафтів лісостепу. Результати дослідження змін використання земель стали підґрунтям для визначення ступеня антропогенних трансформацій ландшафтів лісостепу на різних часових зрізах (1992 і 2018 рр.) за значеннями коефіцієнта антропогенної трансформації, фрагментації ландшафтів, ландшафтного різноманіття.

Отримані дані щодо стану землекористування та антропогенної перетвореності ландшафтів території передані у обласні державні адміністрації для врахування у розробці соціально-економічних програм розвитку. Результати НДР відповідають міжнародним стандартам високого рівня.