Монографія присвячена переосмисленню електронних атласів (ЕА) як просторових застосунків, орієнтованих на користувачів. Розв’язуються два актуальні наукові завдання: систематизація та оновлення знань про концепцію ЕА, а також розроблення методології дослідження ЕА як кінцевих застосунків. Уперше представлено періодизацію розвитку ЕА та виділено метаконцепції атласних застосунків, кожна з яких описує типові реалізації ЕА. Вдосконалено систему класифікації ЕА, визначено підходи та методи дослідження ЕА, уточнено дефініцію електронного атласу та понятійно-термінологічний апарат атласної картографії. Детально охарактеризовано чотири виділені складові проєктування та аналізу ЕА: інтерфейс,
інформаційну архітектуру та навігацію, репрезентацію контенту та функціональність. Розроблено методику медіа-картографічного аналізу ЕА та створено класифікацію інтерактивних функцій ЕА.
Апробація методичних розробок проведена на прикладі аналізу чотирьох європейських ЕА.
Видання адресоване розробникам атласів, науковцям і практикам у галузі географії, картографії та геоінформатики, фахівцям із UX-дизайну, а також викладачам, студентам та всім, хто цікавиться атласами.
