У ці весняні і тривожні дні ми щиро вітаємо з ювілеєм нашу дорогу колегу — Євгенію Іванівну Стеценко — заступника головного редактора «Українського географічного журналу», заслуженого працівника культури України, почесного члена Українського географічного товариства. Сотні науковців і тисячі авторів праць різного профілю знають її як досвідченого фахівця-географа, вимогливого наукового редактора, одного з ініціаторів створення цілої низки українських енциклопедичних та науково-періодичних видань. Євгенії Іванівні належить величезний внесок у заснування і становлення одного з найавторитетніших періодичних наукових видань нашої країни — «Українського географічного журналу».
Євгенія Іванівна народилася в м. Малин Житомирської області. Спершу навчалася в Малинській семирічній школі № 3, а надалі — в середній школі № 1. З великою повагою вона згадує своїх учителів, які не лише навчали різних предметів, а в тяжкі повоєнні роки прищеплювали учням найкращі людські якості, прагнення до знань, до розвитку, активної громадянської позиції.
Вибір майбутнього фаху був пов'язаний з любов’ю до мальовничої природи Поліського краю та, напевно, з романтикою професії географа. Навчання на географічному факультеті Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка, який Євгенія Іванівна закінчила з відзнакою у 1958 р., — це незабутні лекції високопрофесійних викладачів, науковий студентський гурток, практики (м. Канів, Крим, Середня Азія, Кавказ). Усе це формувало особливе, географічне, світосприйняття і відповідальність за своє призначення в житті.
Після закінчення університету щедра доля привела Є. І. Стеценко до щойно створеного видавництва — Головної редакції «Української радянської енциклопедії», що й визначило головний вектор її подальшої роботи — науково-редакційна діяльність. Тут Євгенія Іванівна набула унікального досвіду з методики підготовки енциклопедичних видань та організації процесу їх створення, пройшовши шлях від молодшого редактора до завідувача (впродовж майже двох десятиліть) редакції географії. Євгенія Іванівна взяла участь у підготовці першої серед республік колишнього СРСР сімнадцятитомної «Української радянської енциклопедії» (1959‒1968 рр.), фахових енциклопедичних словників, галузевих енциклопедій і багатьох ін. видань. Набутий досвід, фахова підготовка, високі організаційні здібності Є. І. Стеценко проявилися повною мірою під час створення тритомної «Географічної енциклопедії України» (1989‒1993 рр.) — унікального за змістом і структурою видання, в якому було вдало поєднано два підходи до добору статей: галузевий і регіональний. Це унікальне видання є результатом об’єднаних зусиль усіх географічних осередків України, що не втратило своєї актуальності донині.
Продовженням енциклопедичного напряму діяльності Є. І. Стеценко стала підготовка тритомної «Екологічної енциклопедії» (2006‒2008 рр.), видання якої було ініційовано Всеукраїнською екологічною лігою. Як відповідальний редактор, Євгенія Іванівна сформувала напрями викладення змісту видання і втілила підхід створення класичної енциклопедії із залученням широкого авторського колективу — фахівців зі всіх напрямів сучасного розуміння стану довкілля.
Згодом за її участю як відповідального редактора було видано «Екологічний атлас України», «Природно-заповідний фонд України» та ін.
Другий, не менш важливий, вектор діяльності Євгенії Іванівни пов'язаний із започаткуванням у 1992 р. «Українського географічного журналу». Відтоді Є. І. Стеценко була заступником головного редактора і науковим редактором, піклувалася про наповнення журналу новими знаннями, здійснювала редагування статей, опікувалася відповідністю публікацій сучасним вимогам тощо. Її знають як вимогливого і водночас доброзичливого редактора. Євгенія Іванівна щедро ділиться своїми знаннями та досвідом, особливо з молодими науковцями.
Як громадсько-активна людина, Є. І. Стеценко ініціювала порушення питання щодо вирішення різних екологічних проблем, брала активну участь у заходах Українського географічного товариства, зокрема щодо вшанування пам’яті видатних географів, створення й функціонування музею М. М. Миклухо-Маклая в Малинському лісотехнічному коледжі та ін. заходів.
А ще Євгенія Іванівна безмежно віддана своїй родині й почувається дуже щасливою у колі чоловіка, доньки, внука, внучки та правнука.
Багаторічна плідна діяльність Є. І. Стеценко була відзначена двома Грамотами Верховної Ради України (1983 і 2002 р.), у 2004 р. їй було присвоєно звання «Заслужений працівник культури України». За вагомий особистий внесок у розвиток української журналістики Євгенія Іванівна була нагороджена Дипломом і медаллю «Незалежність» Національної спілки журналістів України, відзнакою «Золота гілка» Всеукраїнської екологічної ліги, обрана почесним членом Українського географічного товариства.
Щиро вітаємо Євгенію Іванівну з її золотою осінню, бажаємо здійснення всіх творчих задумів, невичерпної наснаги, щастя і міцного здоров’я в родинному колі та в колективі її щирих друзів.
Колектив Інституту географії НАН України,
редколегія «Українського географічного журналу»
