29–30 січня 2026 р. у м. Берлін представники дирекції Інституту географії НАН України: директор, чл.-кор. НАН України Є. О. Маруняк, заступник директора, чл.-кор. НАН України, С. А. Лісовський, вчений секретар, к. геогр. н. В. М. Чехній взяли участь в організації та роботі семінарів, присвячених інтеграції екологічного планування в освітні програми українських університетів. Тематика екологічного планування є предметом багаторічної співпраці Інституту та Берлінського технічного університету, до якої в різні роки долучились фахівці провідних планувальних організацій, зокрема ДП «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «ДІПРОМІСТО» імені Ю. М. Білоконя» та ТОВ «Український науково-проєктний інститут цивільного будівництва» («УКРНПІЦИВІЛЬБУД»), Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна.
Екологічне планування — важливий складник просторового планування в країнах ЄС, насамперед у Німеччині, що поступово знаходить своє місце і в планувальному процесі в Україні. Під ним розуміють узагальнюючий термін для всіх інструментів планування, що стосуються просторового планування середовища проживання людини. Прикладами є ландшафтне планування, планування управління територіями, що охороняються, плани, передбачені Водною рамковою директивою ЄС, концепції адаптації до кліматичних змін та неформальні плани, як-от стратегії біорізноманіття, концепції зеленої інфраструктури, концепції відкритих просторів тощо. Водночас для забезпечення високої якості планувальних документів різного рівня існує значна потреба в удосконаленні освітніх процесів та підвищенні обізнаності стейкхолдерів.
Під час засідань українські учасники представили презентації, що висвітлюють приклади включення модулів екологічного планування до лекційних матеріалів, зорієнтованих як на студентів, так і на працюючих фахівців. Зокрема були висвітлені проблеми взаємодії суспільства та природи, зміни клімату, збереження біологічного різноманіття та розвитку територій природно-заповідного фонду, застосування геоінформаційних технологій, підходи до розроблення комплексних планів просторового розвитку.
Німецькі колеги запропонували подальше удосконалення, що ґрунтується на практиках та законодавстві країн ЄС, а також на досвіді інтерактивного викладання.
Окремо обговорено ключовий модуль з екологічного планування, його зміст та спрямованість окремих розділів, а також глосарій, що має надавати зацікавленим сторонам інформацію щодо базових понять в сфері екології та планування територій. Також приділено увагу питанням оцінки стану територій, що зазнали негативних впливів внаслідок війни в Україні, пошуку рішень та заходів у напрямі подолання їх наслідків.
Отримані напрацювання мають стати фундаментом організації планувального процесу в контексті відновлення та забезпечення європейської інтеграції України.
