Шостого червня 2023 року було вчинено черговий злочин агресора у війні проти українського народу — російські військові підірвали греблю Каховської ГЕС. Вона була побудована в 50-ті роки минулого століття, ставши ключовим елементом складного гідровузла, що забезпечував не тільки (і не стільки) постачання електроенергії до областей півдня України, як зрошування сільськогосподарських земель на значних територіях (насамперед Херсонської, Запорізької областей та АР Крим), задоволення питних та побутових потреб населення, вирішення питань промислового водопостачання регіону.
Каховський гідровузол виконував і важливі транспортно-логістичні функції щодо річкової навігації між Херсоном та Запоріжжям, а також залізничного і автомобільного сполучення між берегами Дніпра мостами, спорудженими на греблі водосховища.
Завдяки воді Каховського водосховища забезпечувалось виробництво значних обсягів сільськогосподарської продукції в Херсонській та Запорізькій областях.
Зокрема, в 2021 році загальний обсяг споживання свіжої води в Херсонській області становив 703 млн. м3, або 11,44 % від загальноукраїнського. В попередні роки ця цифра була ще більшою. Загальна водоємність валового регіонального продукту в Херсонській області була майже в шість разів вищою, ніж в середньому по Україні. Основним споживачем води в області було сільське господарство.
В 2018 році в області налічувалося 427,1 тис. гектарів зрошуваних земель, або 21,6 % від загальної площі сільгоспугідь, у тому числі від державних зрошувальних систем — 384,5 тис. га (рис. 1). Поливні землі області були страховим фондом стабільного виробництва сільськогосподарської продукції, особливо в посушливі та гостро посушливі роки.
Нині аграрний сектор Херсонщини знаходиться перед загрозою колапсу, подібного тому, який зазнало сільське господарство Криму після його окупації росією в 2014 році.
Локалізація ГЕС мала і низку фізико-географічних особливостей.
Відповідно до геоморфологічного районування Каховське водосховище розміщене в межах Причорноморської області пластово-акумулятивних і пластово-денудаційних низовин. Рельєф характеризується незначним ступенем вертикального і горизонтального розчленування. Абсолютні відмітки висот поступово зменшуються у південному напрямку (рис. 2.). Нижче греблі Каховської ГЕС долина Дніпра має асимеричний поперечний профіль з високим обривистим правим (Бузько-Дніпровська акумулятивно-денудаційна, плоска, слабо розчленована рівнина) і пологим терасованим лівим (Нижньодніпровська дельтова, плоска та хвиляста рівнина) берегом.
Долина Дніпра має чітко виражену заплаву шириною від 2,5 до 10 км. Русло характеризується багаторукавністю. Численні рукави і протоки ділять заплаву на заболочені острови – плавні, які мають важливе природоохоронне значення.
На лівобережжі Дніпра в межах Нижньодніпровської дельтової рівнини розташований один з найбільших у Європі горбистих піщаних масивів – Олешківські піски. Площа масиву становить близько 220 тис. га.
Попередній аналіз ситуації дозволяє прийти до висновку, що підрив греблі Каховської ГЕС матиме катастрофічні наслідки для півдня України.
Зокрема, до геоморфологічних наслідків руйнування греблі слід віднести передусім затоплення (підтоплення) значних за площею територій. У випадку повного руйнування греблі площа затоплених земель може перевищити 1500 км2 (рис. 2). При цьому буде докорінно змінений рельєф дніпровських плавнів. Значна частина території Олешківських пісків перетвориться на острови, розділені численними протоками.
Різке зниження рівня води у Каховському водосховищі або його ліквідація неодмінно призведе до екологічної катастрофи. Затоплена частина заплави Дніпра, яка протягом десятиріч розвивалася в субаквавльному режимі зазнаватиме впливу флювіальних, ерозійних та еолових процесів. Значна частина території водосховища перетвориться на заболочену рівнину з нестійким режимом геоморфогенезу. Слід мати на увазі, що донні відклади Каховського водосховища потенційно можуть мати високий рівень забруднення і становитимуть небезпеку як для біоти, так і для життя людини.
З урахуванням загострення проблем водозабезпечення у зв'язку зі зміною клімату, в перспективі після повного спрацювання об'єму Каховського водосховища існує загроза виникнення на його площах пустельних земель, не вкритих рослинністю, а ландшафти регіону набудуть схожості з ландшафтами степового Криму. Відповідно слід вказати на масштабні загрози біорізномініттю та стійкості і природної цінності ландшафтів на затоплених територіях, ризики для територій та обєктів природно-заповідного фонду. У зону впливу затоплення потрапило дев’ять об’єктів природно-заповідного фонду різного природоохоронного статусу. З-поміж них – Нижньодніпровський національний природний парк, ландшафтний заказник та зоологічні та ботанічні пам’ятки природи місцевого значення. На території, що зазнала затоплення розташований об’єкт Смарагдової мережі «Нижній Дніпро» з низкою цінних оселищ: прирічкові вербові ліси (G1.11), заплавні ліси з домінуванням тополі білої та чорної (G1.3), рівнинні луки (E3.4), угруповання низьких земноводних однорічників (C1.222), вкорінена занурена рослинність евтрофних водойм (C1.33) та ін.
Серед соціально-економічних наслідків руйнування греблі Каховської ГЕС слід виділити:
Загрози життю і здоров'ю населення десятків населених пунктів, більшість із яких знаходиться на лівому, тимчасово окупованому березі Херсонської області, внаслідок можливого підняття рівня води та підтоплення. На правобережжі Херсонщини в зоні небезпеки перебуває близько 16 тис. людей. Точна чисельність населення, яке зараз проживає в межах окупованих територій, що зазнають підтоплення, невідома, зазначимо, однак, що до окупації лише в м. Нова Каховка проживало близько 45 тис. осіб, в м. Олєшки – 24,5 тис., в м. Гола Пристань – 14 тис.
Загрози здоров’ю десятків тисяч жителів внаслідок забруднення затоплених територій та погіршення якості водних ресурсів, порушення доступу до джерел якісного водопостачання;
Загрози виникнення дефіциту водних ресурсів для населення, сільського господарства та промисловості великих територій Херсонської, Запорізької, Дніпропетровської областей внаслідок спрацювання об'єму водосховища та припинення функціонування важливих каналів, зокрема – Північно-Кримського, Каховського, каналу Дніпро-Кривий Ріг Однією з найбільших загроз у цій ланці є загроза для безпеки Запорізької АЕС;
Фактичне знищення рибного господарства;
Порушення транспортного сполучення по р. Дніпро, в тому числі і порушення можливостей річкового транспортування експортного зерна та іншої продукції сільського господарства України;
Порушення транспортно-логістичних ланцюгів у широтному напрямі.
Велику небезпеку також становлять загрози і ризики руйнування житлових, промислових та інфраструктурних обєктів у ареалах затоплення, в тому числі – загрози руйнування об'єктів критичної інфраструктури та потенційно небезпечних об’єктів. За даними паспорту ризиків Херсонської області (2021 р.) в зоні затоплення перебуває значна кількість об’єктів техногенної небезпеки. Серед них особливу загрозу представляють об’єкти хімічної небезпеки, хвостосховища та шламосховища, а також об’єкти, що містять токсичні промислові відходи та непридатні до використання отрутохімікати.
Наприклад, в затопленому селі Микільське у цеху водогону «Дніпро-Миколаїв» (МКП «Миколаїв водоканал») міститься 37 т небезпечної хімічної речовини, 3-й ступінь хімічної небезпеки. В м. Нова Каховка на території ВАТ «Південний електромаш завод» знаходиться значна кількість гальваношламу та відпрацьованих мастильноохолоджуючих рідин, також в місті знаходиться полігон захоронення промислових відходів (фенолін) обсягом 110,43 т.
В м. Херсон в підтопленій частині міста, а також у зоні можливого підтоплення на території заводу карданних валів знаходиться шлак ливарний та кварцит обсягом 48 т. На території промислових підприємств ВАТ «Електромаш» та ТОВ НВП «Херсонський машинобудівний завод» знаходилися та були зазначені як ті, що підлягають утилізації відпрацьовані люмінесцентні лампи, емульсії, жири, полістирол, шлам від шліфування, абразивний матеріал та багато ін.
Місцезнаходження непридатних та заборонених до використання отрутохімікатів зареєстроване в Білозерській селищній раді та селі Козачі Лагері.
Значну загрозу являють собою пожежонебезпечні та вибухонебезпечні об’єкти, на яких знаходяться паливно-мастильні матеріали. Наприклад, унаслідок підриву Каховської ГЕС було знищено машинний зал, у якому знаходилося 450 т технічного мазуту, з них 150 т уже опинилися у річці Дніпро.
Підрив російськими терористами греблі Каховської ГЕС також спричинив суттєву загрозу історико-культурному потенціалу регіону. Попередньо можна визначити 118 пам’яток нерухомої культурної спадщини, що були зруйновані, пошкоджені або перебувають в небезпеці затоплення через підрив дамби Каховської ГЕС. Серед них 14 пам’яток національного значення та 108 місцевого. З них за видами: 46 пам’ятки архітектури та містобудування, 49 історії, 13 археології, 7 монументального мистецтва, 3 науки і техніки (без урахування некрополістичних пам’яток, пам’яток історії, присвячені подіям Другої світової війни, а також пам’ятників радянським та/або російським діячам.
Внаслідок підриву російськими окупантами була зруйнована пам’ятка науки і техніки, архітектури – Каховська ГЕС. Постраждали або знаходяться під загрозою затоплення унікальні історико-культурні пам’ятки:
«Вітовтова вежа» (кін. XIV ст.) – єдина збережена оборонна споруда часів литовсько-руської держави на півдні України, що знаходиться у селі Веселе;
Корсунський монастир (1784) в селі Корсунка – спочатку був старовірським, а вже з 1848 року обитель стала православною;
Олешківська Січ (XIV-XVII ст., 1711-1728) – пам’ятка історії та археології, місцерозташування територіально-військової організації запорозьких козаків України у пониззі на лівому березі Дніпра на території володінь Кримського ханства в Олешках;
Археологічні пам’ятки національного значення: городище пізньоскіфське (ранній залізний вік, скіфська культура)) в селі Понятівка, Львівське поселення (залізний вік) в селі Львове,
Бургунське поселення (ІІ-V ст.) в селі Миколаївка;
Місце фортеці Тягін (XIV-XVI ст.) в селі Тягинка та ін.
В зоні затоплення опинилися 23 музеї різного профілю, в тому числі: будинок-музей Поліни Райко (української художниці наївного малярства) в Олешках, Новокаховська картинна галерея імені А. Гавдзинського, Херсонський обласний художній музей імені О. О. Шовкуненка, інші історичні, краєзнавчі музеї, а також бібліотеки, архіви.
Наведене вище є лише першим баченням проблеми, водночас, її масштаб та багатовимірність є очевидними. Це актуалізує не лише географічні дослідження, а й міждисциплінарну співпрацю багатьох установ НАН України, спрямовану на подолання наслідків катастрофи та відновлення територій, підтримку подальших управлінських рішень органів державної та місцевої влади.
Л. Руденко, Є. Маруняк, С. Лісовський, Р. Спиця, К. Поливач, В. Чехній, В. Швайко
