Історія і діяльність

Інститут географії Національної академії наук України є провідною науково-дослідною установою з природничо-географічних, суспільно-географічних та картографічних досліджень в Україні.

Створений у 1964 р. (Сектор), з 1991 р. - Інститут, хоча географічні дослідження проводилися в Академії наук України, починаючи з 1918 р.

Напрями наукових досліджень:

  • Розвиток теорії та методології географії
  • Вивчення загального тренду розвитку природи, прогнозування змін її компонентів
  • Дослідження стану та змін сучасних і давніх ландшафтів
  • Дослідження географічних аспектів взаємодії суспільства і природи та її наслідків у регіональному та локальному вимірах
  • Дослідження змін територіально-галузевої структури економіки України та її соціальної сфери
  • Картографічні дослідження особливостей змін ландшафтів, територіальної організації господарства, розміщення населення і наслідків взаємодії суспільства і природи
  • Розробка географічних засад збалансованого економічного, соціального та екологічного розвитку регіонів України

Основні результати досліджень

МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ТА МЕТОДИКА ГЕОГРАФІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ:

  • Опрацьовано методологічний зміст синергетичного, фрактального, екоеволюційного, ноосферологічного підходів у дослідженні ландшафтів. Розкрито закономірності постнекласичного етапу розвитку ландшафтознавства.
  • Розроблено поліцентричну модель ландшафтознавчої концепції опрацювання геоекологічних проблем України.
  • Обґрунтовано методологію ландшафтної радіоекології, розроблено методичні засади застосування геоінформаційних технологій для дослідження сучасного стану та еволюції радіоактивно забруднених ландшафтів.
  • Розроблено теоретико-методологічні основи палеогеографічної науки та її складових - палеоландшфтознавства, палеокліматології, палеопедології, палеогеоморфології, палеобіогеографії, палеоекології.
  • Розроблено теоретико-методичні засади поетапного неотектонічного та морфоструктурно-неотектонічного аналізу.
  • Розроблено наукові основи геоморфологічного аналізу та картографування.
  • Обґрунтовано концептуальні засади та принципи трифакторного геоморфологічного аналізу природних та природно-антропогенних геоморфосистем.
  • Обґрунтовано теоретичні та методичні основи географічної картографії.
  • Розроблено теоретико-методичні основи створення Національного атласу України.
  • Розроблено концепцію ГІС багатоцільового використання.
  • Розроблено концептуальні основи еколого-географічного картографування, методику створення еколого-географічних карт.
  • Розроблено методику економіко-географічного моделювання процесу переходу України до збалансованого розвитку.
  • Розроблено теорію територіальної організації виробництва, виробничо-територіального комплексоутворення; опрацьовано типізацію виробничо-територіальних комплексів.
  • Обґрунтовано теоретико-методичні основи економіко-географічного дослідження мінеральних ресурсів.
  • Розроблено теоретико методичні засади дослідження територіальної структури виробництва і розселення населення.
  • Обґрунтовано теоретико-методичні основи суспільно-географічного дослідження регіонального розвитку України.

ПРОСТОРОВО-ЧАСОВІ ЗМІНИ ПРИРОДНИХ ГЕОСИСТЕМ ТА ЇХ КОМПОНЕНТІВ:

  • Виявлено головні закономірності розвитку природи Землі як основи прогнозування змін навколишнього середовища території та акваторії України;
  • Обґрунтовано виділення палеоетапів розвитку пізньокайнозойської природи України, встановлено основні закономірності еволюції ландшафтів та їх компонентів;
  • Розроблено стратиграфічні схеми пліоцену та плейстоцену, що прийняті УРМСК до використання при геологічній зйомці на території України;
  • Обґрунтовано просторово-часову кореляцію палеогеографічних умов четвертинного періоду;
  • Виявлено закономірності ландшафтної структури та ландшафтного різноманіття території України та здійснення їх картографування;
  • Створено нові фізико-географічне та геоморфологічне районування території України;
  • Виявлено особливості сучасного стану та закономірності еволюції радіоактивно забруднених ландшафтів;
  • Виявлено загальні закономірності розвитку рельєфу України у мезозої – кайнозої.
  • Встановлено просторово-часові закономірності новітньої геодинаміки та їх впливу на рельєф України; вперше обґрунтовано виділення різних неогеодинамічних зон, режимів та обстановок, що визначили особливості пізньокайнозойського геоморфогенезу України;
  • Визначено загальні проблеми палеогеоморфології та тенденції розвитку рельєфу землі у фанерозої;
  • Вперше виявлено закономірності сучасної динаміки рельєфу України з урахуванням багатофакторності та нелінійності рельєфоутворюючих процесів;
  • Створено першу в України схему кореляції геоморфологічних і нетектонічних подій.

ЗАГАЛЬНОГЕОГРАФІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ:

  • Розроблено конструктивно-географічні основи раціонального природокористування в Україні;
  • Обґрунтовано новий науковий загальногеографічний напрям – геокомплексологію, як вчення про комплекси і територіальні системи;
  • Розроблено географічні засади концепції збалансованого економічного, соціального і екологічного розвитку України;
  • Створено Національний атлас України.

ПРОСТОРОВО-ЧАСОВА ОРГАНІЗАЦІЯ СУСПІЛЬСТВА:

  • Виявлено особливості територіальної організації виробництва у регіональному промисловому комплексі (на прикладі Київського Придніпров’я);
  • Розкрито сутність взаємозв’язку територіальних систем розселення населення і виробництва. Розроблено функціональну типологію міських поселень України;
  • Виявлено територіальну структуру агропромислових комплексів України, здійснено аналіз її основних елементів; виявлено особливості формування рослинницько-промислових і тваринницько промислових АПК. Дано аналіз регіональних АПК і обґрунтовано напрями вдосконалення їх територіальної організації.
  • Визначено соціально-економічний стан у регіонах, забруднених внаслідок аварії на ЧАЕС, розроблено концептуально-методичні аспекти соціально-економічного розвитку територій України з підвищеними рівнями забруднення; окреслено демографічні проблеми чорнобильської катастрофи, виявлено зміни у структурі розселення населення.
  • Проведено суспільно-географічну типологію регіонів України; виявлено пріоритетні функціонально-галузеві ланки їх господарського розвитку; обґрунтовано стратегічні напрями регіонального розвитку України в умовах переходу до ринкової економіки;

ПРОСТОРОВО-ЧАСОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ВЗАЄМОДІЇ СУСПІЛЬСТВА ТА ПРИРОДИ:

  • Обґрунтовано, що основним принципом подальшого розвитку Суспільства є його економічна, соціальна і екологічна збалансованість із можливостями природи, що базується на певних базових рівновагах. Основними з них є такі:

- рівновага між інтегральним природно-ресурсних потенціалом території і структурами виробництва, що розвиваються.

- рівновага екологічної ємності природних ландшафтів з урахуванням їх здатності до самовідновлення природних властивостей і техногенного впливу на них.

  • Обґрунтовано найголовніші шляхи формування екомережі в різних ландшафтних зонах з метою поліпшення системи природно-заповідного фонду, забезпечення функціональної спроможності природних коридорів та буферних зон через відновлення природних станів антропогенно-змінених ландшафтних комплексів;
  • Виявлено антропогенні зміни ландшафтів зони впливу ЧАЕС, обґрунтовано використання ландшафтознавчого підходу до вирішення проблем реабілітації радіоактивно забруднених земель;
  • Розроблено економіко-географічні засади екологічної безпеки України;
  • Визначено екологічні пріоритети у реалізації засад регіональної політики України.

Інститут здійснює координацію географічних досліджень на території України, видає "Український географічний журнал". Інститут географії пропонує зацікавленим організаціям спільні дослідження з зазначених наукових проблем. Інститут пропонує для реалізації монографії, брошури, карти, методики створення тематичних карт.

Запрошуємо до співробітництва!